Доколоніальний період. Задовго до приходу європейців територія сучасного Бурунді була організована як Королівство Бурунді (Ubwami bw'Uburundi) — одна з найцентралізованіших держав регіону Африканських Великих озер. Воно постало приблизно у XVII столітті за мвамі (короля) Нтаре Рушатсі й керувалося княжою верствою ґанва. Як і в більшості монархій Великих озер, королівська влада виражалася через ритуальні предмети — священні барабани (каріенда), списи й королівські регалії, а не через прапор у європейському сенсі. Саме барабан був верховним символом королівства та влади мвамі.
Німецька та бельгійська колонізація (1890-ті – 1962). Від 1890 року королівство було включене до складу Німецької Східної Африки як частина Руанди-Урунді. Після поразки Німеччини в Першій світовій війні Ліга Націй передала територію під бельгійський мандат у 1922 році, який згодом, у 1946-му, було перетворено на підопічну територію ООН. Упродовж усього цього періоду Бурунді як колонія не мала власного прапора — офіційне представництво здійснювалося через німецький імперський прапор, а потім через бельгійський триколор. Традиційну монархію зберегли в істотно перебудованій формі в межах системи непрямого правління.
Незалежність і монархічний прапор (1962–1966). Бурунді здобула незалежність 1 липня 1962 року як конституційна монархія на чолі з мвамі Мвамбутсою IV Бангірісенґе. Перший національний прапор, ухвалений 28 червня 1962 року, уже використовував білий сальтир на червоних і зелених полях, але в центрі мав королівську емблему: священний барабан каріенда, перед яким зображено рослину сорго — обидва глибоко вкорінені символи королівства. Загибель принца Луї Рвагасоре, популярного лідера руху за незалежність, убитого в жовтні 1961 року, кинула довгу тінь на молоду державу, а напруження між монархією та парламентом стрімко наростало.
Від монархії до республіки (1966–1967). У липні 1966 року, у розпал конституційної кризи, кронпринц Шарль Ндізейє скинув свого батька й на короткий час був коронований як мвамі Нтаре V. Однак уже за кілька місяців, 28 листопада 1966 року, прем'єр-міністр капітан Мішель Мікомберо повністю скасував монархію та проголосив Першу Республіку, оголосивши себе президентом. Монархічні барабан і сорго стали політично несумісними з новим режимом. 28 червня 1967 року було ухвалено новий прапор: сальтир і кольори зберегли, але королівську емблему замінили білим диском із трьома червоними шестикутними зірками, обведеними зеленим кантом. Кількість зірок і їхнє значення офіційно пов'язали з девізом «Єдність, Праця, Прогрес», а отже — і з трьома спільнотами країни.
Стандартизація 1982 року. Основа дизайну фактично не змінювалася з 1967 року, але 27 вересня 1982 року прапор було офіційно формалізовано: закріпили його співвідношення 3:5, а також точно визначили розмір, розташування й контури зірок. Раніші версії республіканського прапора подеколи демонстрували незначні відмінності в пропорціях і в зображенні зірок. Специфікації 1982 року чинні й донині.
Від громадянської війни до сьогодення. Цей прапор майорів над Бурунді у найтрагічніші періоди її історії: під час етнічних масових убивств 1972 року, після вбивства президента Мельхіора Ндадає у 1993-му та впродовж громадянської війни 1993–2005 років, яка забрала за різними оцінками близько 300 000 життів. Попри численні зміни режимів — П'єр Буйоя, Мельхіор Ндадає, Сіпр'єн Нтар'яміра, Сильвестр Нтібантунґанья, П'єр Нкурунзіза, Еварист Ндайішим'є — і попри перенесення політичної столиці з Бужумбури до Ґітеґи у 2019 році, сам прапор залишився незмінним. Сьогодні він є потужним символом національної тяглості та ідеалу єдності в країні, що й досі долає тривалі наслідки своїх конфліктів.