Доколоніальний і ранній колоніальний період. На відміну від більшості африканських країн, Кабо-Верде до приходу європейців не мало корінного населення. Архіпелаг, розташований приблизно за 570 км від західного узбережжя Африки, був незаселеним, коли португальські мореплавці досягли його 1456 року (точна дата й першовідкривач — Діогу Ґоміш, Антоніу де Нолі чи Діогу Афонсу — лишаються предметом наукових дискусій). Португалія офіційно колонізувала острови з 1462 року, заснувавши Рібейру-Ґранді на острові Сантьягу — нинішнє Сідаді-Велья, перше європейське місто в тропіках. Понад чотири століття над островами майоріли різні прапори португальської корони, а згодом Португальської Республіки, а самі острови слугували важливим осередком трансатлантичної работоргівлі.
Португальська заморська провінція (1951–1975). 1951 року Португалія перекласифікувала свої африканські колонії як «заморські провінції», намагаючись відвести міжнародний тиск, що вимагав деколонізації. У цей період Кабо-Верде продовжувало використовувати прапор метрополії — без окремого провінційного прапора. Опір колоніальному правлінню організовувався переважно через ПАІГК (Африканську партію незалежності Гвінеї та Кабо-Верде), засновану 1956 року Амілкаром Кабралом — кабовердійським агрономом, який став одним із найвпливовіших антиколоніальних мислителів XX століття. Кабрала вбили в Конакрі у січні 1973 року — менш ніж за два роки до здобуття незалежності.
Незалежність і перший прапор (1975–1992). Кабо-Верде здобуло незалежність 5 липня 1975 року — після Революції гвоздик у Португалії в квітні 1974 року. Перший національний прапор, ухвалений у момент проголошення незалежності, був дуже близьким до прапора ПАІГК і прапора Гвінеї-Бісау, з якою Кабо-Верде мало утворити єдину державу. На ньому була вертикальна червона смуга біля древка з чорною зіркою над зелено-жовтим вінком із мушлі, а решту полотнища займали горизонтальні смуги — жовта (вгорі) і зелена (внизу). Кольори відповідали панафриканській червоно-жовто-зеленій схемі: червоний — боротьба, жовтий — врожай і праця, зелений — надія і земля. Чорна зірка символізувала африканську гідність та єдність двох держав.
Кінець союзу з Гвінеєю-Бісау. Політичний проєкт об'єднання Кабо-Верде та Гвінеї-Бісау зазнав краху після військового перевороту в Бісау в листопаді 1980 року, який скинув президента Луїша Кабрала — єдинокровного брата Амілкара. Правляча в Кабо-Верде ПАІГК реорганізувалася в ПАІКВ (Африканську партію незалежності Кабо-Верде), формально розірвавши спільні структури. Однак сам прапор лишався по суті незмінним ще дванадцять років, навіть попри те, що його дизайн став політично незручним — він і далі відлунював символіку союзу, якого вже не існувало.
Демократичний перехід і новий прапор (1990–1992). 1990 року Кабо-Верде відмовилося від однопартійної системи й у січні 1991 року провело перші багатопартійні вибори, на яких перемогла опозиційна партія «Рух за демократію» (MpD) на чолі з Карлушем Вейгою. Новий уряд швидко взявся за переосмислення національних символів, дистанціюючи країну від однопартійного минулого та панафриканської іконографії епохи ПАІГК. Після публічної дискусії та конкурсу на нові державні символи нинішній прапор офіційно ухвалили 22 вересня 1992 року — разом із новим гербом і державним гімном. Вибір синього, білого й червоного кольорів та десяти зірок замість африканської палітри був свідомою заявою: Кабо-Верде утверджувало свою атлантичну, креольську й острівну ідентичність, а не суто континентально-африканську.
Прапор сьогодні. Від 1992 року дизайн не змінювався. Прапор майорить над державними установами в Праї — столиці на острові Сантьягу, а також над громадами кабовердійців за кордоном; адже діаспора, передусім у США, Португалії, Франції та Нідерландах, чисельніша за населення самих островів. Прапор став об'єднавчим символом маленької острівної нації, яка сьогодні стабільно входить до числа найдемократичніших країн Африки та є помітною історією успіху в розвитку, туризмі й культурному експорті — від співачки морни Сезарії Еворо до дедалі помітнішої глобальної присутності в музиці та футболі.