Доколоніальний період. До контакту з європейцями територію сучасного Габону населяли пігмеї, а пізніше — народи банту, зокрема фанг, мієне, кота, пуну та теке, які мігрували в цей регіон приблизно між XII і XIX століттями. Ці народи не використовували прапорів у сучасному розумінні — політична ідентичність виражалася через клановий символізм, ритуальні маски та королівські регалії, особливо в межах королівств Орунгу та Лоанго, що вели торгівлю вздовж атлантичного узбережжя.
Португальський контакт і назва «Габон» (XV століття). Португальські мореплавці досягли гирла річки Комо наприкінці XV століття й назвали його «Gabão», бо його обриси нагадували їм морський плащ із каптуром. Згодом ця назва закріпилася за всім регіоном. На той час окремого територіального прапора не існувало — португальські, голландські, французькі та британські кораблі підіймали свої власні національні кольори в часи прибережної работоргівлі, що тривала аж до XIX століття.
Французька колонізація (1839–1958). Франція остаточно закріпилася в регіоні 9 лютого 1839 року, коли морський офіцер Едуар Буе-Війоме підписав угоду з місцевим королем мпонгве Дені (Анчуве Кове Рапончомбо). У 1849 році на узбережжі було поселено колишніх рабів, перехоплених з нелегального невільничого судна, а саме поселення назвали Лібревілем — «вільним містом» — за прямим зразком ліберійської Монровії. Із 1910 року Габон увійшов до складу Французької Екваторіальної Африки (ФЕА) разом із Середнім Конго, Убангі-Шарі та Чадом. Упродовж усього колоніального періоду над Габоном майорів виключно французький триколор; жодного окремого територіального прапора так і не було надано.
Перехідний прапор 1959 року. 28 листопада 1958 року, за підсумками референдуму, ініційованого Шарлем де Голлем, Габон став автономною республікою у складі Французької Спільноти. Перший власне габонський прапор було прийнято 18 лютого 1959 року (деякі джерела вказують 26 червня 1959 року як дату офіційного законодавчого закріплення). Він уже мав зелено-жовто-синій горизонтальний триколор, але з двома ключовими відмінностями від сучасного: центральна жовта смуга була значно вужчою за зелену й синю, а в верхньому куті біля держака розміщувався невеликий французький триколор — наочне нагадування про те, що країна досі пов'язана з Францією. Цей перехідний прапор проіснував менше 18 місяців.
Прийняття сучасного прапора (1960). Унаслідок переговорів, які вів Леон Мба — перший прем'єр-міністр Габону, а згодом перший президент, — Франція надала країні повну незалежність. Новий прапор було прийнято законом 9 серпня 1960 року, а незалежність проголошено 17 серпня 1960 року. Порівняно з варіантом 1959 року було внесено дві зміни: французький кантон зняли, а всі три смуги зробили рівними за шириною, що значно підкреслило роль центральної жовтої — екваторіальної — смуги. Пропорції було встановлено як 3:4, а не звичніше 2:3, через що прапор виглядає трохи «квадратнішим», ніж більшість африканських національних стягів.
Спадковість після незалежності (1960–2023). Прапор Габону жодного разу не змінювали з 1960 року, що особливо помітно з огляду на політичну турбулентність країни. Після смерті Леона Мба у 1967 році до влади прийшов його віцепрезидент Омар Бонго; він керував країною до своєї смерті у 2009 році, а потім президентом став його син Алі Бонго Ондімба. Через однопартійне правління, перехід до багатопартійності у 1990 році, низку оскаржених виборів і нетривалу спробу перевороту 2019 року — жоден уряд так і не пропонував змінювати дизайн прапора, що є нетиповим прикладом символічної безперервності в постколоніальній Африці.
Переворот 2023 року й прапор сьогодні. 30 серпня 2023 року, через кілька годин після того, як Алі Бонго було оголошено переможцем спірних президентських виборів, військові на чолі з генералом Бріс Олігі Нгема захопили владу, поклавши край 56-річному правлінню родини Бонго. Попри цей розрив, нова перехідна влада свідомо залишила національний прапор без змін, представляючи себе радше відновлювачами початкового республіканського проєкту, а не засновниками нової держави. Зелено-жовто-синій триколор і далі майорить над усіма державними установами та посольствами, а особливо помітно його було під час урочистостей із нагоди ухвалення нової конституції, схваленої на референдумі в листопаді 2024 року.