Прапор Гвінеї-Бісау

Прапор Гвінеї-Бісау

Офіційні кольори

hex: #CE1126 rgb: 206, 17, 38
hex: #FCD116 rgb: 252, 209, 22
hex: #009E49 rgb: 0, 158, 73
hex: #000000 rgb: 0, 0, 0

Інформація про країну

Континент Африка
Населення 2,201,352 (2025)
Площа 28,120 (2025)
Емодзі 🇬🇼
Художнє зображення Прапор Гвінеї-Бісау
Художнє зображення "Прапор Гвінеї-Бісау"

Національний прапор Гвінеї-Бісау було ухвалено 24 вересня 1973 року — того самого дня, коли країна в односторонньому порядку проголосила незалежність від Португалії на звільнених територіях півдня, майже за рік до того, як Лісабон офіційно її визнав. Дизайн має співвідношення 1:2 і поєднує вертикальну червону смугу біля древка (третину довжини полотнища) з двома горизонтальними смугами на вільному краї: жовтою згори та зеленою знизу. У центрі червоної смуги розміщена чорна п'ятикутна зірка — так звана "Чорна зірка Африки". Прапор створила ПАІГК (Африканська партія незалежності Гвінеї та Кабо-Верде), і він фактично є партійним прапором, що перетворився на національний символ; це також пряма візуальна "родичка" прапора Гани, у якого Амілкар Кабрал запозичив і кольорову палітру, і чорну зірку — як свідомий жест панафриканської солідарності. Відтоді прапор залишається абсолютно незмінним попри всі політичні потрясіння: короткочасний проєкт союзу з Кабо-Верде, переворот 1980 року, громадянську війну 1998–1999 років та щонайменше чотири подальші перевороти й спроби переворотів аж до 2020-х.

Значення прапора Гвінеї-Бісау

Червона смуга (біля древка). Офіційно символізує кров, пролиту під час одинадцятирічної збройної боротьби за незалежність (1963–1974) — однієї з найдовших і найуспішніших антиколоніальних воєн в Африці, в якій, за оцінками, загинули близько 10 000 гвінейських бійців і мирних жителів та близько 2 000 португальських солдатів. Червоний колір також означає працю та жертовність сільського населення, яке годувало й переховувало партизанів ПАІГК у звільнених зонах у глибині країни. У панафриканській вексилологічній традиції червоний — це колір крові, що єднає народи Африки в боротьбі за свободу.

Жовта смуга (верх вільного краю). Офіційно символізує сонце та врожай — насамперед урожай кеш'ю і арахісу, від якого досі значною мірою залежить сільська економіка (Гвінея-Бісау сьогодні входить до п'ятірки найбільших світових експортерів кеш'ю). Жовтий також прочитується як символ мінеральних багатств країни, зокрема покладів бокситів і фосфатів, які залишаються переважно нерозробленими. У панафриканській символіці жовте чи золоте уособлює савану та багатство Африканського континенту.

Зелена смуга (низ вільного краю). Офіційно представляє пишну рослинність країни — густі мангрові ліси архіпелагу Біжагош, рисові поля прибережних рівнин та тропічні гаї внутрішніх районів — а також надію на вільне й заможне майбутнє. У панафриканській традиції зелений є кольором родючої африканської землі та народів, які її обробляють.

Чорна п'ятикутна зірка. Відома як "Чорна зірка Африки", вона була запозичена безпосередньо з прапора Гани — це свідома візуальна шана Амілкара Кабрала Кваме Нкрумі, який приймав активістів ПАІГК у Аккрі й був одним з найвпливовіших міжнародних покровителів визвольної боротьби. Зірка символізує єдність Африки, гідність чорношкірих народів континенту й діаспори, а на більш локальному рівні — єдність численних етнічних груп країни (баланта, фула, мандінка, манжак, папел та інших) у складі єдиної держави. У початковій інтерпретації ПАІГК вона також представляла спільний проєкт об'єднання Гвінеї-Бісау й Кабо-Верде — проєкт, від якого офіційно відмовилися після перевороту 1980 року.

Історія прапора Гвінеї-Бісау

Доколоніальний період. Задовго до приходу європейців територія сучасної Гвінеї-Бісау входила до західної околиці імперії Малі (XIII–XV ст.), а пізніше — до імперії Кааабу, мандінкської держави-наступниці, заснованої близько 1537 року Тірамаканом Траоре зі столицею в землях нинішньої східної Гвінеї-Бісау. Кааабу проіснувала до 1867 року, коли її столиця Кансала впала під ударом фульбе з Фута-Джалону у знаменитій битві при Кансалі — поразка, у якій останній манса Джанке Ваалі підірвав власний пороховий склад, аби не здатися. Прибережні острови Біжагош зберігали запеклу незалежність під владою матрилінійних королів і королев бідього, які ще у XIX столітті раз у раз здійснювали напади на португальські торгові пости.

Контакт з португальцями та работоргівля (1446–1879). Португальський мореплавець Нуну Тріштан 1446 року дістався островів Біжагош — першим з європейців — і, за переказами, загинув там у сутичці з місцевим населенням. Невдовзі Португалія заснувала торгові форти в Кашеу (1588) і Бісау (1687), перетворивши територію на один з найактивніших регіонів работоргівлі Західної Африки: між XVI і XIX століттями сотні тисяч поневолених африканців вивозили з цих берегів на острови Кабо-Верде, до Бразилії та на Карибські острови. Протягом усього цього періоду над фортами майорів єдиний прапор — прапор Королівства Португалія.

Португальська Гвінея (1879–1973). 1879 року колонію адміністративно відокремили від Кабо-Верде, і вона дістала назву "Португальська Гвінея". Реальний португальський контроль над внутрішніми районами було встановлено лише 1936 року після довгої низки "умиротворчих кампаній" проти баланта, папел і бідього. Протягом усієї колоніальної доби офіційним був прапор Португалії — спершу синьо-білий прапор конституційної монархії, а з 1911 року — зелено-червоний республіканський з армілярною сферою. 1951 року колонію було перейменовано на "заморську провінцію" — у цілком прозорій спробі обійти тиск ООН щодо деколонізації.

Амілкар Кабрал і ПАІГК (1956–1973). 19 вересня 1956 року агроном Амілкар Кабрал, його зведений брат Луїш Кабрал та ще четверо однодумців заснували в Бісау Африканську партію незалежності Гвінеї та Кабо-Верде (ПАІГК). Після різанини в Піджігіті 1959 року, коли португальські війська вбили близько 50 страйкуючих докерів, партія взяла курс на збройну боротьбу і 23 січня 1963 року здійснила перші партизанські напади. Прапор ПАІГК, розроблений на початку 1960-х, був горизонтальним червоно-жовто-зеленим триколором із чорною зіркою посередині — з відвертою опорою на ганський дизайн. До 1973 року ПАІГК контролювала близько двох третин сільських територій, мала у "звільнених зонах" власні школи, лікарні та суди й була визнана десятками країн законним представником гвінейського народу.

Убивство Кабрала та проголошення незалежності (1973). 20 січня 1973 року Амілкар Кабрал був убитий у Конакрі (Гвінея) групою дисидентів усередині ПАІГК, якими, за всіма ознаками, маніпулювала португальська розвідка, — він так і не дожив до проголошення країни, яку заснував. 24 вересня 1973 року на засіданні Народних національних зборів у селі Мадіна-ду-Боє на звільненому південному сході ПАІГК у односторонньому порядку проголосила незалежну Республіку Гвінея-Бісау і, з незначними змінами, ухвалила партійний прапор як національний. Горизонтальну схему банера ПАІГК було переформатовано на звичну сьогодні конфігурацію: вертикальна червона смуга біля древка плюс горизонтальні жовта й зелена смуги на вільному краї. Першим президентом став Луїш Кабрал, зведений брат Амілкара.

Визнання Португалією та "кабовердійське питання" (1974–1980). Після Революції гвоздик 25 квітня 1974 року, що скинула диктатуру "Нової держави" в Лісабоні, Португалія офіційно визнала незалежність Гвінеї-Бісау 10 вересня 1974 року. Кабо-Верде здобула незалежність 5 липня 1975 року — також під керівництвом ПАІГК, — і обидві країни мали спільну партію та майже ідентичні прапори: на кабовердійському варіанті навколо зірки додавалися вінок із кукурудзи та мушля. Планувалося поступове політичне об'єднання. Цей задум обірвався 14 листопада 1980 року, коли Жуан Бернарду "Ніну" Вієйра шляхом перевороту скинув Луїша Кабрала; у відповідь Кабо-Верде відмежувалася, утворивши власну партію (ПАІКВ), і 1992 року ухвалила цілком новий прапор. Прапор Гвінеї-Бісау, натомість, не змінювали — Вієйра та його наступники зберегли його як символ тяглості з визвольною боротьбою.

Громадянська війна та політична нестабільність (1998 — донині). Прапор пережив жорстоку громадянську війну 1998–1999 років, що спалахнула через військовий заколот проти Вієйри і завершилася лише після військового втручання Сенегалу й Гвінеї. Він також пережив переворот 2003 року проти Кумби Яли, вбивство Вієйри 2009 року (його зарубали солдати лише за кілька годин після вбивства начальника генштабу), військовий переворот 2012 року, що зірвав президентські вибори, та неоднозначні події 1 лютого 2022 року, коли президент Умару Сіссоку Ембало пережив те, що сам назвав спробою державного перевороту. Крізь усі ці політичні зміни червоно-жовто-зелений триколор із чорною зіркою залишився недоторканим — однією з небагатьох констант у країні, де від 1974 року змінилося більше глав держави, ніж було повністю відбутих президентських термінів.

Міні-вікторина

Перевірте свої знання про прапори

Вітаємо!

Ви відповіли правильно на 0 із 0.

Повна версія