Доколоніальний період. Свазійський народ остаточно сформувався як окрема політична спільнота у XVIII столітті під керівництвом династії Дламіні. Король Мсваті II (правив приблизно з 1840 року й дав назву сучасній країні) суттєво розширив королівство та реорганізував військо за полковим принципом — система емабутфо, яка згодом дала початок полку Емасотша. Жодного національного прапора в сучасному розумінні в той час не існувало, але кожен полк мав власний візерунок щита та розпізнавальні знаки, які несли в бій.
Бурський і трансваальський вплив (1894–1902). У 1894 році, після низки конвенцій, Свазіленд було поставлено під управління Південноафриканської Республіки (Трансваалю) Пауля Крюгера. Трансваальський «Фірклер» де-факто був офіційним стягом над свазійською територією в цей короткий період, хоча свазійська монархія зберігала внутрішню владу. Ця ситуація завершилася перемогою Великої Британії у Другій англо-бурській війні 1902 року.
Британський протекторат (1903–1968). Із 1903 року Свазіленд керувався як «Високопротекторатна територія» — спершу через Трансвааль, а з 1906 року безпосередньо через Верховного комісара Південної Африки. Упродовж усього 65-річного колоніального періоду окремого свазійського національного прапора не існувало — над адміністративними будівлями майорів британський «Юніон Джек». Утім, свазійську монархію так і не було скасовано: король Собхуза II, який зійшов на трон у 1921 році, поступово відновлював традиційні інституції, зокрема систему полків.
Полковий стяг Емасотша (1941). У 1941 році, коли був сформований свазійський контингент для участі у Другій світовій війні на боці союзників, король Собхуза II особисто подарував полку Емасотша (буквально «солдати») спеціальний бойовий стяг. На ньому вже була основна композиція сучасного національного прапора: блакитні, жовті й червоні горизонтальні поля з чорно-білим щитом нгуні, списами та посохом із пір'ям у центрі. Свазійські вояки служили у складі британських сил у Північній Африці, на Близькому Сході та в Італії. Після їхнього повернення стяг поступово набув статусу, що значно виходить за межі його початкової військової функції.
Шлях до незалежності та прийняття прапора (1967–1968). 25 квітня 1967 року Свазіленду надали внутрішнє самоврядування зі статусом «Захищеної держави», і свазійська влада розпочала роботу над офіційною символікою майбутньої суверенної країни. Прапор було розроблено безпосередньо на основі стяга Емасотша 1941 року — пропорції смуг було стандартизовано, а центральну емблему чітко формалізовано. Дизайн особисто схвалив король Собхуза II, який наполягав, щоб усі елементи полкового стяга були збережені — як данина ветеранам і символ безперервності монархії. Прапор офіційно прийняли 6 жовтня 1968 року, через місяць після проголошення незалежності 6 вересня 1968 року, хоча деякі джерела наводять і 30 жовтня 1967 року як дату початкової реєстрації дизайну для самоврядної держави — ця розбіжність відображає двоетапний характер прийняття (спершу самоврядування, потім повна незалежність).
Сучасний період і перейменування країни (1968 — сьогодні). Із моменту прийняття прапор не зазнав жодних змін. 19 квітня 2018 року, з нагоди 50-річчя незалежності та власного 50-річчя, король Мсваті III оголосив, що відтепер країна називатиметься Королівством Есватіні — «Земля свазі» мовою сісваті — замість Свазіленду. Зміну назви офіційно зареєстрували в Організації Об'єднаних Націй у серпні 2018 року. Дизайн, кольори й пропорції прапора при цьому залишилися абсолютно незмінними. Сьогодні прапор майорить над усіма державними установами, посольствами за кордоном і під час двох ключових національних подій — Дня незалежності (Сомголо Дей) 6 вересня та королівської церемонії Інквала на зламі року.