Прапор Марокко

Червоне тло — це символ мужності, сили, відваги та стійкості марокканського народу. Воно тісно пов’язане з династією Алауітів, яка править Марокко з XVII століття і вважається нащадками пророка Мухаммеда через його доньку Фатіму та зятя Алі, четвертого халіфа. Червоний колір також відсилає до шарифів Мекки та імамів Ємену, підкреслюючи історичний зв’язок Марокко з арабським і ісламським світом. У панарабській символіці червоний уособлює єдність і боротьбу за свободу, що резонує з марокканською історією опору колоніальному пануванню. У культурному контексті червоний асоціюється з жертовністю, що є важливою цінністю для марокканців, які пишаються своєю стійкістю перед викликами. Наприклад, червоний колір часто з’являється в традиційних марокканських килимах і одязі, символізуючи захист і силу.

Зелений — традиційний колір ісламу, що асоціюється з раєм, як описано в Корані, а також із надією, миром, любов’ю, мудрістю та радістю. У марокканському контексті зелений також відображає природну красу країни — родючі рівнини Фесу, оазиси Сахари, зелені долини Атлаських гір, тощо. Цей колір нагадує про сільське господарство, зокрема вирощування апельсинів, оливок і мигдалю, які є основою економіки. Зелений також має зв’язок із берберською культурою, де він символізує родючість і життя, що робить його універсальним символом для всіх марокканців.

П’ятикутна зірка, відома як печатка Соломона, є центральним елементом прапора. Вона символізує п’ять стовпів ісламу, а кожна її вершина відповідає одному з цих стовпів, підкреслюючи духовну єдність мусульман Марокко. Її п’ять променів символізують гармонію між духовним і земним, а сама зірка розміщена так, щоб один промінь завжди дивився вгору.

Чому печатка Соломона?

П’ятикутна зірка отримала назву «печатка Соломона» через асоціацію з царем Соломоном, легендарним правителем, відомим у Корані, Біблії та юдейських текстах своєю мудрістю й силою. За переказами, Соломон володів магічною печаткою, яка давала йому владу над духами та захист від зла. У Марокко цей символ набув особливого значення, адже країна пишається своєю ісламською спадщиною, де Соломон (Сулейман у Корані) шанується як пророк. П’ятикутна зірка, або пентаграма, з’явилася в марокканській культурі як знак захисту й просвітлення, що має корені в берберських традиціях, які передують арабському впливу. У берберських орнаментах п’ятикутна зірка часто використовувалася як оберіг, що захищає від злих сил і приносить удачу. Її вибір для прапора в 1915 році, за указом султана Юсуфа, підкреслив зв’язок із цими традиціями, а також із релігійною ідентичністю країни.

Значення п’яти стовпів ісламу

Зелена п’ятикутна зірка символізує п’ять стовпів ісламу, які є основою віри для понад 99% марокканців. Кожен із п’яти променів зірки відповідає одному зі стовпів:

• Шахада — це проголошення віри: «Немає бога, крім Аллаха, і Мухаммед — його пророк». Це означає, що вони вірять лише в одного Бога і що Мухаммед, який жив у VII столітті в Аравії, приніс його слова людям через Коран, священну книгу ісламу. У Марокко шахаду кажуть під час молитов, при народженні дитини чи в особливі моменти, щоб підтвердити свою віру. Цей стовп — перший крок до прийняття ісламу.
• Салят — це п’ять молитов, які мусульмани виконують щодня: на світанку, опівдні, вдень, після заходу сонця та ввечері. Перед молитвою віряни миють руки, обличчя й ноги, щоб бути чистими перед Богом. У Марокко молитви звучать із мечетей, коли муедзин — людина, що закликає до молитви, — співає з мінарету (високої вежі). Віряни повертаються обличчям до Мекки, священного міста в Саудівській Аравії, де стоїть Кааба — кубічна споруда, яку мусульмани вважають домом Бога. Салят нагадує марокканцям про віру протягом дня.
• Закят — це пожертва, яку мусульмани дають, щоб допомогти бідним. У Марокко заможні люди віддають 2,5% своїх заощаджень щороку на благодійність, наприклад, на їжу для нужденних, будівництво шкіл чи підтримку мечетей. Це не просто добра справа, а обов’язок, який показує, що багатство треба ділити. Закят учить марокканців турбуватися про спільноту, щоб ніхто не залишався сам на сам із бідою.
• Саум — це піст під час Рамадану, дев’ятого місяця мусульманського календаря, який триває 29–30 днів і щороку зсувається, бо базується на місячному циклі. У цей час мусульмани не їдять, не п’ють і уникають розваг від світанку до заходу сонця. У Марокко сім’ї збираються на вечері після заходу, їдять фініки та суп-харіра, моляться разом. Рамадан — це час для духовного очищення, коли марокканці вчаться цінувати те, що мають, і співчувати бідним. Піст завершується святом Ід аль-Фітр із подарунками та гуляннями.
• Хадж — це подорож до Мекки, яку кожен мусульманин, якщо дозволяє здоров’я й фінанси, має зробити хоча б раз у житті. Мекка — найсвятіше місто ісламу, де народився Мухаммед і де стоїть Кааба. Під час хаджу, що відбувається раз на рік, марокканці разом із мільйонами вірян обходять Каабу, моляться на горі Арафат і виконують інші ритуали, що символізують єдність і покору Богу. Хадж зміцнює зв’язок із мусульманами світу й залишає марокканцям відчуття духовного оновлення.

Ці стовпи є серцем ісламської віри, і зірка на прапорі нагадує марокканцям про їхню духовну єдність.

Чому один кут печатки Соломона спрямований вгору?

Орієнтація п’ятикутної зірки з одним променем вгору є традиційною для пентаграм у багатьох культурах, зокрема в ісламській символіці. У Марокко це закріплено в конституції, де зазначено, що зірка має бути орієнтована так, щоб один промінь дивився вгору. Ця орієнтація символізує духовний підйом, прагнення до Бога та просвітлення. У мусульманському контексті вона відображає зв’язок із божественним, адже верхній промінь ніби вказує на небеса, де, за віруваннями, перебуває рай. Конкретного значення для кожного окремого променя (наприклад, прив’язки до певного стовпа ісламу) джерела не вказують — зірка як ціле уособлює всі п’ять стовпів разом, підкреслюючи їхню гармонію. У берберських традиціях п’ятикутна зірка з верхнім променем також асоціюється з захистом і рівновагою, що додає прапору універсального значення. Ця орієнтація робить зірку симетричною й візуально стабільною, що важливо для національного символу, який має бути впізнаваним і чітким.

За часів ранніх династій, що охоплюють 788-1549 роки, Марокко формувалося під впливом берберських племен і мусульманських правителів. Ідрісиди, які правили з 788 по 974 рік, використовували прості білі прапори, що символізували чистоту віри, мир і духовність. Ці знамена, ймовірно, містили написи з Корану, такі як «Немає бога, крім Аллаха», що підкреслювало релігійну легітимність династії, яка вважалася нащадком пророка Мухаммеда через Ідріса I. Альморавіди, які прийшли до влади в 1040 році, розвинули цю традицію, використовуючи білі прапори з написами на кшталт «Немає бога, крім Аллаха, і Мухаммед - його пророк» для військових підрозділів, що складалися з 100 вояків. Білий колір уособлював духовну строгість, тоді як окремі чорні прапори могли символізувати боротьбу з «невір'ям», відображаючи зв'язок з Аббасидським халіфатом у Багдаді. Альмохади, які правили з 1121 по 1269 рік, використовували білі прапори з цитатами з Корану, такими як «Твій Бог - єдиний Бог» (Коран 2:163), підкреслюючи монотеїзм і релігійну реформу. Деякі джерела згадують про червоно-чорно-білі шахові прапори окремих племен або військових підрозділів, але білий залишався домінуючим кольором держави. Марініди (1244-1465) і Ваттасиди (1472-1549) зберігали білі прапори з написами, що символізували чистоту і владу, які майоріли над Фесом, столицею Марінідів, і використовувалися в боях проти християнських сил в Андалусії.

Династія Саадінів, яка прийшла до влади в 1549 році, продовжувала використовувати білі прапори, щоб підкреслити релігійну відданість і династичну владу. Написи на кшталт «Аллах бажає очистити вас, о люди дому» (Коран 33:33) відображали зв'язок з пророком Мухаммедом через шаріфів, нащадків його роду. Білий колір символізував мир, духовну силу і чистоту, що було важливо в боротьбі з португальськими аванпостами на узбережжі, зокрема в битві при Аль-Каср аль-Кебір 1578 року, де Марокко здобуло перемогу. Прапори залишалися простими, без складних емблем, і використовувалися як у військових кампаніях, так і в церемоніальних цілях, підтверджуючи єдність Марокко під владою Саадісів. Ці стяги майоріли над новою столицею Марракешем та на дипломатичних місіях в Османській імперії.

З приходом до влади династії Алавітів у 1666 році червоний прапор став національним символом. Цей колір уособлював мужність, жертовність і зв'язок з пророком Мухаммедом через нащадків його дочки Фатіми і зятя Алі, четвертого халіфа. Червоний колір також асоціювався з шаріфами Мекки та імамами Ємену, що надавало династії релігійної легітимності в очах мусульман. Прапор являв собою просте червоне полотнище без символіки, яке щодня піднімали на фортецях Рабату, Сале, Танжера та інших міст, символізуючи владу султана. У вісімнадцятому та дев'ятнадцятому століттях червоний колір відображав панарабську єдність та опір європейському тиску, зокрема з боку Португалії, Іспанії та Франції. Цей прапор використовувався в дипломатичних відносинах, наприклад, під час переговорів з Великою Британією, а також у військово-морських операціях, де марокканські кораблі протистояли піратству.

У 1912 році Марокко потрапило під французький та іспанський протекторати, що змінило використання національної символіки, хоча червоний прапор зберігався як символ султанату на суші. У 1915 році султан Юсуф указом від 17 листопада додав до червоного полотна зелену п’ятикутну зірку, відому як печатка Соломона, що символізувала мудрість і захист. Під час протекторату (1912–1956) на морі діяли колоніальні обмеження, що призвело до появи окремих прапорів. У французькій зоні використовувався червоний прапор султанату з додаванням синьо-біло-червоного триколору в кантоні (верхній лівий кут), що символізував владу Франції та її контроль над зовнішньою політикою й обороною. Іспанська зона застосовувала червоний прапор із зеленим полем, на якому розміщувалася біла п’ятикутна зірка, що відображала іспанський вплив, але зберігала ісламську символіку для місцевого населення. У 1921–1926 роках у північному Марокко діяла Республіка Риф, очолювана Абд аль-Керімом, яка використовувала червоний прапор із білим ромбом у центрі, зеленим півмісяцем і шестикутною зіркою. Червоний колір уособлював опір колонізації, білий ромб — чистоту намірів, півмісяць і зірка — ісламську ідентичність і боротьбу за свободу. Цей прапор став символом антиколоніального руху. Після здобуття незалежності 2 березня 1956 року червоний прапор із зеленою п’ятикутною зіркою, пропорції якого становлять 2:3, став офіційним національним символом. Зірка займає третину висоти полотна і направлена вгору, що символізує духовний підйом. Цей дизайн уособлює мужність, віру, єдність і природну спадщину Марокко, залишаючись незмінним донині.