Сен-П'єр і Мікелон – це група островів у Північній Атлантиці, що розташовані неподалік від східного узбережжя Канади. Вони мають багату і цікаву історію, яка починається з відкриття цих земель європейцями. У 1536 році французький дослідник Жак Картьє вперше відкрив ці острови під час своєї другої експедиції до Північної Америки. Він назвав їх Сен-П'єр і Мікелон на честь святих Петра та Михайла.
Протягом XVII століття острови стали постійним притулком для французьких рибалок, які використовували їх як базу для сушіння та обробки риби, зокрема тріски, яку ловили в Атлантичному океані. Це місце стало важливим центром рибальства для Франції. У 1713 році, за Утрехтським договором, Франція втратила контроль над островами, які перейшли до Великобританії. Однак у наступні десятиліття острови неодноразово переходили з рук у руки між французами та британцями.
У 1763 році, після Паризького договору, острови повернулися під контроль Франції, але до 1778 року знову були окуповані британцями під час Американської війни за незалежність. Остаточне повернення островів під французький контроль відбулося у 1816 році після Наполеонівських війн. Відтоді Сен-П'єр і Мікелон залишаються французькими територіями.
У 1903 році острови отримали статус заморського департаменту Франції, що надало їм більше автономії в управлінні місцевими справами. Під час Другої світової війни острови були короткочасно окуповані військами Вільної Франції у 1941 році, щоб запобігти їх використанню силами Віші. У 1976 році острови отримали статус заморської спільноти Франції, що дозволило їм мати більш автономне управління.