Історія європейського відкриття Сен-Мартену починається з моменту, коли Христофор Колумб, під час свого другого плавання до Нового Світу, висадився на острів 11 листопада 1493 року. В цей день відзначається свято святого Мартина Турського, на честь якого Колумб і назвав острів. Протягом наступних століть острів неодноразово змінював своїх володарів. Іспанці, французи, голландці та британці по черзі контролювали Сен-Мартен, перш ніж острів був остаточно розділений між Францією та Нідерландами у 1648 році за Конкордійським договором.
Французька частина острова, відома як Сен-Мартен, стала частиною французької заморської громади. Протягом століть острів розвивався як важливий торговий і сільськогосподарський центр. Основними культурами були цукрова тростина, бавовна та тютюн, а економіка острова значною мірою залежала від праці рабів до скасування рабства в 1848 році.
З розвитком туризму у другій половині XX століття Сен-Мартен став популярним місцем відпочинку, відомим своїми прекрасними пляжами, теплим кліматом та багатою культурною спадщиною. Це значно вплинуло на економіку острова, перетворивши його на один з найпопулярніших туристичних напрямків у Карибському морі.