Прапор Норвегії

Прапор Норвегії являє собою прямокутне червоне полотно на якому розміщений синій скандинавський хрест обведений білим контуром. Жителі Норвегії ставляться до нього з особливою теплотою. Це скоріше пов'язано з менталітетом нації. Норвежці відомі як дуже доброзичливі та сімейні люди. Вони поважають сімейні цінності і традиції, шанують історію своєї країни і народу.

Значення кольорів прапору Норвегії

• Червоний колір символізує боротьбу та незалежність країни, а також виражає силу і мужність народу Норвегії;
• білий колір означає чесність і цілісність, а також відображає етичні та моральні цінності, які є важливим аспектом норвезької культури;
• синій колір у формі хреста з білим контуром, символізує лояльність та зв'язок Норвегії з північним регіоном та іншими скандинавськими країнами. Цей колір додає прапору глибини, контрасту та відданості принципам нації і скандинавській ідентичності.

Історія прапору Норвегії

Скандинавія на початку 14 століття характеризувалася конфліктами та політичним суперництвом між трьома державами: Норвегією, Швецією та Данією. У період з 1380 по 1395 роки переважало суперництво і війни між династіями. Напруга була послаблена створенням Кальмарської унії, яка об'єднала три королівства під владою одного монарха. Передумовою для цього стало усиновлення королевою Маргаритою І внучатого племінника Еріка Померанського у 1387 році, а згодом вона ж ініціювала створення Кальмарської унії, обравши Еріка королем Норвегії. Для закріплення союзу в 1397 році в Кальмарі був скликаний з'їзд трьох державних рад і магнатів, на якому Еріка було обрано королем усіх трьох королівств. Це поклало початок Кальмарській унії. Протягом перших років існування Кальмарської унії виникали конфлікти та розбіжності. Опозицію до акту об'єднання висловила Маргарита І, яка виступала проти збереження унікальних законів і звичаїв кожної країни. Також було багато суперечок між трьома Рігсрадами. Незважаючи на це, конфліктів між монархом і шведською та данською знаттю не було. Сучасні дослідники вважають, що Кальмарська унія була створена як засіб блокування німецької експансії на північ. Однак союз був не дуже успішним, а постійні конфлікти призвели до повстання Енгельбректа і падіння короля Еріка. Всі ці напруження і конфлікти створили картину крихкості і нестабільності Кальмарської унії, яка, зрештою, не змогла проіснувати довго.

Існує лише одна згадка про зовнішній вигляд прапора Кальмарської унії, а саме в одному з листів Еріка Померанського, датованому 1430 роком, який описує його як "червоний хрест на жовтому тлі". Падіння Кальмарської унії почалося з повстання Густава Вази проти короля Крістіана II, яке призвело до завоювання більшої частини Швеції. У 1523 році він став королем Швеції і фактично закінчив дію унії, після чого Швеція офіційно вийшла з неї. 
Наприкінці лютого 1814 року Норвегія розробила свій перший прапор, основою для створення якого став данський, але з норвезьким національним левом, розміщеним в верхньому куті. Цей прапор мав бути одночасно і державним, для використання на флоті та у фортецях, і комерційним, так званим штутфлагом, який використовувався на торгових суднах і приватними особами.

1814 рік став роком значних змін у історії Норвегії. Країна, що до цього часу перебувала під владою Данії, стала конституційною монархією в союзі зі Швецією. Норвезький "левовий прапор" не міг залишатися державним прапором в умовах норвезько-шведської унії. Норвезькі патріоти склали угоду з королем Швеції, відповідно до якої Норвегія стала незалежною в союзі з Швецією. Уряд Швеції контролював дипломатичні відносини та зовнішні справи, проте це не було закріплено в конституції. Шведські королі завжди прагнули міцнішого союзу з Норвегією, в той час як норвезький народ прагнув послаблення цього союзу, маючи власні ідеї та бажання.
Шведсько-норвезька унія використовувала спеціальний знак, відомий як "Союзний знак" (на шведській: "Unionsmärket", на норвезькій: "Unionstegnet"). Він був створений у 1844 році королем Оскаром I, щоб символізувати об'єднання двох королівств. Знак союзу складався з накладених один на одного синьо-жовтого шведського і червоно-біло-синього норвезького прапорів. 

Кожна країна мала власний національний прапор, але з додаванням цього символу в верхньому лівому куті (кантоні):

• Шведський прапор: Жовтий хрест на синьому полі, з розміщеним у кантоні союзним знаком;
• Норвезький прапор: Синій хрест, облямований білим, на червоному полі, з розміщеним у кантоні союзним знаком;
• Союзний військово-морський та дипломатичний прапор Норвегії та Швеції: Крім того, що символ союзу додавався до кантону, він також використовувався як окремий самостійний прапор.

Швеція, як домінуючий партнер у шведсько-норвезькому союзі, зберігала символи союзу, включаючи союзний прапор, протягом тривалого періоду часу, аж до моменту розпаду унії. Норвегія довгий час була незадоволена своїм становищем у шведсько-норвезькому союзі, оскільки вважала, що Швеція має надмірний вплив на політику союзу. У 1898 році норвезький парламент (Стортинг) ухвалив закон, який дозволив Норвегії використовувати власний національний прапор без союзного символу (Unionsmärket). Закон набув чинності 1 січня 1899 року, після чого Норвегія офіційно відмовилася від використання союзного прапора на своїх урядових і торгових суднах, зберігши лише свій національний прапор. У 1905 році Норвегія проголосила незалежність від Швеції.

Конкурс на національний прапор Норвегії

У 1821 році Норвегія, яка на той час перебувала в унії зі Швецією, вирішила створити власний національний прапор, який би відображав її ідентичність, тому норвезький парламент оголосив конкурс на новий національний прапор. Надійшли листи з пропозиціями червоного, білого і синього прапора, а деякі - чорно-зеленого. Стортинг довго обговорював пропозиції, але не дійшов згоди. Думки щодо символу розділились на два варіанта: на прапорі має бути лев чи скандинавський хрест. 
Ось деякі із запропонованих варіантів прапорів, яких загалом було представлено 18:

Фредерік Мельцер (Fredrik Meltzer), торговець і політик із Бергена, запропонував варіант із червоним полотном, білим хрестом і синім хрестом всередині білого. Він вважав що запропонований варіант червоного з білим занадто схожий на данський прапор, а лева намалювати на прапорі було б надто складно так, як тоді прапори виготовлялися вручну. На думку Мельцера, його варіант символізував би не тільки норвезьку спадщину, але й єдність із іншими скандинавськими країнами, зокрема Швецією та Данією. Парламенту ця пропозиція сподобалася, і вона 40 голосами з 59 була обрана, а згодом затверджена королем Карлом Йоганом.
Прапор був офіційно затверджений 17 липня 1821 року і став національним прапором Норвегії. Цей прапор використовується й донині, символізуючи незалежність, національну єдність і норвезьку ідентичність.

Норвезький прапор як знак якості

Норвезький прапор асоціюється з цінностями миру, рівності, чистої природи та якості. Цей прапор має такий самий ефект, як і швейцарський прапор, який використовується для просування якісної продукції. Різні дослідження показують, що у споживачів виникають позитивні асоціації, коли вони бачать норвезький прапор на упаковці товару. Навіть порівняння двох однакових продуктів, одного з прапором, а іншого без нього, показує, що більшість покупців обирають продукт з прапором. Це доводить, що емоції відіграють важливу роль у процесі купівлі. Таким чином, використання норвезького прапора в маркетингу може бути корисним для залучення споживачів і створення позитивного іміджу продукту.

Використання норвезького прапора в маркетингових цілях може мати і негативні наслідки. Все більше виробників зараз випускають продукцію з норвезьким прапором, щоб привернути увагу споживачів, і часто використовують зображення норвезької природи на упаковці. Однак через те, що використання прапора стало настільки поширеним, він може втратити свою цінність і бути неефективним. Це може статися через те, що гравці з неякісною продукцією також можуть використовувати прапор. Тим не менш, норвезький прапор є дуже привабливим для споживачів завдяки своїм кольорам, які символізують якість і безпеку, і він має емоційний вплив на споживачів, коли вони перебувають у магазинах чи інших місцях.